Запоріжжя. Галерея Lenin
Моно. Програма Генофонд
30.09.2010 – 13.10.2010
Куратор – Павло Гудімов
Олег Грищенко / Добриня Іванов / Микита Кравцов / Юрій Кузьменко / Антон Логов / Ніна Мурашкіна / Садан / Володимир Стецькович / Світлана Струк / Руслан Тремба
Арт-центр Я Галерея тримає курс на децентралізацію і розпочав серію виїзних виставок програми Генофонд проектом Моно в запорізькій галереї Ленін. В рамках виставки кожний з десяти художників представив тільки по 1-й роботі.
1. Микита Кравцов, Червоний стілець
«Архітектурний» живопис Микити Кравцова – це іронія над формою і повага до змісту. По-дорослому працюючи з темою, наймолодший представник Генофонду намагається схопити й зафіксувати непомітні, але важливі зміни в психологічному портреті міста. Його хвилюють проблеми забудови й моральної дезадаптації. Хто я? Де я – серед цього уявного прогресу?
Робота «Червоний стілець» – частина великого циклу Тіло-механізм, над яким художник послідовно працює вже більше року, досліджуючи зв'язок зображення тіла із реальністю.
2. Світлана Струк, Бабуся та пиво
Академічно вивірений живопис Світлани Струк, не прикрашає дійсність, а тільки збирає в полотна-колажі прості речі й людей. На виході маємо доволі нетривіальні сюжети, як «бабуся і пиво», хоча сама художниця коментує його як «звичайний день з життя Подолу». «Фірмова» техніка художниці та вибілено-вицвівша гама навмисно ніби присипають пильність глядача, аби акцентувати соціально-критичний зміст.
3. Руслан Тремба, Я член
Для Руслана Тремби немає меж – ні формальних, ні концептуальних. Прагнучи вирватися з усталених рамок пристойності, художник провокує глядача все новими й новими формами розкутості. Він – і донор, він – і споживач, він – і той, хто спостерігає за власним тілом у пошуках нових мистецьких вимірів. А у перервах між медитаціями – малює чорно-білі полотна як пророчу казку про долю тіла в медіа-просторі майбутнього...
4. Антон Логов, Ядерна небезпека, з проекту Дистанція
Дистанція як відстань між глядачем і художником й між художником і його твором. Дистанція як пауза між наближенням та віддаленням. Близькість. Дистанція як відстань, необхідна для рефлексії, усвідомлення. Дистанція в живописі – між колоритом і трактованою формою. Дистанція в самому житті художника, яку він постійно долає.
«Сидів я якось на березі моря і дивився вдалеч. «Де закінчується море? Оце так дистанція!» Я дивився на цю ситуацію романтично, а потім документально-прямолінійно. І дистанція була у мене всередині – її було важко, майже неможливо, подолати.
А ще я подумав, що дистанції не існує, адже всі наші думки - вигадка.
Ранок-ніч, розкидисті дерева, точність...».
5. Юрій Кузьменко, Зимовий мотив
Герої робіт Кузьменка – банальні речі у його побутовому оточенні. «Бачити мистецтво всюди і в усьому. Будь-який сюжет вартий пензля», – так вважає сам художник і створює роботи із старих віконних рам, кахлів, шматків іржавого заліза, штукатурки й іншого «непотребу».
6. Ніна Мурашкіна, Змеюки
Художниця, для якої центральної темою творчого пошуку є сексуальність та її наслідки, свою найновішу роботу присвятила подругам. «Що таке жіноча дружба?» – з вуст Мурашкіної це навіть не запитання, а тонка іронія.
7. Добриня Іванов, Торкання
«Торкання» – робота із найновішої серії об'єктів, у якій художник намагається дослідити взаємозв'язок внутрішнього і зовнішнього. Множинне копіювання одного елементу надає глибини, а від так й «інтимності» внутрішній стороні об'єкту, а за рахунок різної фактури матеріалів створює опозицію із протилежною стороною.
8. Володимир Стецькович, із серії Ліжко
Стецькович, який вперше використав постільну білизну як основу для своїх робіт у проекті Птахи, нарешті повертає простирадла та підковдри до їхнього першоджерела – ліжка. Освоївши техніку лінориту, художник робить свій новий проект напрочуд «м'ясним» та тілесним, на противагу піднесеним Птахам.
9. Олег Грищенко, Темна Алея. Запрошення
Серія робіт з Качанівки є синтезом авторського підходу до роботи з краєвидами і симетричного затишку доби класицизму, що зберігся у її паркових ландшафтах. «Алея. Запрошення» є найбільш самобутньою і символічною роботою з циклу. Це відображення певного шляху, що має пройти зір глядача та душа людини у своїх життєвих шуканнях.
10. Садан, Чистота
Одержимий ідеєю «духовної» еволюції людства, Садан поступово рухається від жахливих потвор-симулякрів до більш досконалих форм життя. Працюючи із скульптурою, він створює перші прототипи «позитивних» героїв майбутнього. Як говорить сам художник, «срібло очищає, а в маленькому мозку як у собаки чи кроля не може народитись нічого злого, брудного, поганого».
Садан народився 1985 р. в Хмельницькій обл. Живе та працює у Львові. Студент Львівської Академії мистецтв.